Два дні на кризі. Дві такі азартні і водночас трудові риболовлі, але й післясмак від них залишається досить довгим.
Перший день - пошуки судака, другий - перетягування волосіні з окунем.
Почну з окуня.
100 хвилин дороги на авто і 55 хвилин ногами в одну сторону по пересічній місцевості з промоїнами, болотом, лісом і твердою кригою - дійшли.
Але на точці де ймовірно може клювати судак, я не обмовився, судак, не окунь, стоїть вже з півсотні жерлиць - чорну справу зроблено, судака шукати не варто, але все ж спробуємо.
По 100 віски за риболовлю і бури почали свою роботу. Робиш з десяток лунок зигзагом по напрямку з міляка в руслову канаву поміж жерлицями і далі пробиваєш балансирами, вібами, бокоплавами і навіть вертольотом - є така дідівська снасть. Але мимо каси. Жерлиці також стоять мертво - рух судака відсутній. Але як говорять: хочеться дужче ніж свербить! Три години таки поклали на терези в пошуках судака. На чотирьох рибалок жодного клювання.
70 лунок, півдесятка різних приманок - пара піднімається в безвітряну погоду...досить.
Півкілометра ходу і ми на плесі де йовірно може бути окунь. Робимо по парі лунок, глибина близько метра, без течії, опускаю балансир четвірку Крапаль і плавно, щоб не стукати об лід качаю. На третьому змаху різкий удар і важкенький окунь затріпотів під кригою, дістаю - красень, ану хто ще там є?
Ще пару змахів - є ще один. Потім дуже гарний удар і риба сходить, шкода і клювання зникли. Ставлю яскравий, навіть гламурний рожевий Select smile теж 4 і продовжую. Декілька змахів в холосту і далі витримую максимальну паузу...до повної зупинки балансира - вжух! Піднімаю максимально швидко - мілко і як почне кружляти під кригою розжене всіх. Волосінь siglon ice 0.165 мм рипить, але міцності в ній вистачає - 3 кг заявлено на розрив. Є ще один красунчик, трофейний! Швидко знімаю з трійника і знову балансир в точку. Підкид, ще підкид, ще тицяння...тримаю паузу і наприкінці коротесенький ривочок, буквально на півсантиметра рух кінчика вудки, максимально різкий і короткий, таке собі брикання - бабах! Не витримує окунь і щосили лупить в приманку. Ще один достойний екземпляр.
Поступово підходять інші рибалки, чисте поле рясніє лунками, шум, світло, розмови, падіння бурів, стукіт ящиків - окунь замовкає.
Бігаємо по небитим місцям яких з кожною хвилиною все менше. На балансир клює значно рідше. Ставлю блешню "маде ін сам склепав" таку собі маропедку на 3 см і зі зміщеною нетипово вагою - наекспериментував якось. Проводка: плавні скидання під час яких блешня осипається (за рахонок зміщення ваги). Так декілька разів і потім коротесенький ривок і плавний підйом блешні на 5-6 сантиметрів - саме для цього і потрібна суперлегенька вудка вагою 5-7 грамів при довжині від 30 до 40 см з максимально жорстким тоненьким порожнистим хлистиком, який не має паразитних коливань, що присутні практично всім магазинним і хендмейдовським вудкам які мені довелось тримати в руках. В кінці підйому жорсткий удар і окунь цупить волосінь. Максимально швидко повертаю блешню трішечки вище клювання і потихеньку опускаю в точку, блешня трішки обертається в русі і знову удар...виважування, опускання - удар - виважування. Пішов ліфт. Ніяких ривків і скидання блешні. Плавне опускання і швидке підняття окуня. Волосінь тоненька, shimano aero 0.104 міліметри, тому тягну швидко, але при ривках пускаю крізь пальці...щоб не обірвав. Десь на 15 окуні ліфт раптово припиняється. Починаю підсмикувати, скидати - тихо.
Рибалок навкруги все більше, окунь обережніший.
А якщо безмотилку подати? Опускаю, перше проведення - нікого, друге - хтось понюхав, третє - загинання кивка з ударом в руку - "Царь трапезничать желает!"
Нам це підходить...ліфтую ще з десяток на безмотилку, але розмір вже трапляється менший хоч і клює жваво.
Далі за напрацьованою схемою: балансир - перші крупніші, блешня - мірні мордаті, безмотилка - різнобій з влітанням справжніх "царів" так, що волосінь дзвеніла.
Поруч друзі також чергують балансири-блешні-мормишки...під час чергового обриву мормишки мордатим окуняччям над водоймою лунає неперекладаєма гра слів..."русо турісто...обліко морале" - риболовля...всіляке трапляється.
Але чистих, небитих місць швидко не стало і окунь пішов все мілкіший, і виключно на мормишку - час вийшов.
Перекусили, попили чаю і не тільки, поділились враженнями і цікавими моментами: в когось дебелий схід, в когось обрив мормишки чи злам гачка на рибі - звичні моменти активної риболовлі.
Час вирушати до авто. Назад дорога довша і важча. Течія розмила переходи, місцями йшли між промоїнами в 20 сантиметрах від ніг...лід потріскував...тримали дистанцію і мотузку наготові...мороз потрібен інакше "фініта ля комедія" з доходом до перспективних місць.
В авто всі стихли в теплі, лиш водію ще 100 хвилин зібраності і відповідальності за себе та друзів...доїхали...день пройшов чудово. Ниють ноги, спина, болять від буру руки, але знову вже хочеться назад...до окунів.
Світлина виловлених окунів з трьох лунок, всього улову не фотографував, щоб не вводити в "тролевий екстаз" любителів хайпу. А мілкий окунь після фото успішно втоплений в лунці - для тих хто полюбляє хейт, але зможе таки дочитити текст.
Всім добра!
