Як на хуторі ми віби опускали
В ополонки під тоненький лід.
Судаки на віби не клювали
А от щуки вжарили як слід!
Експромт...
Вирішили з друзями перевірити чи є судак на точках де вже років зо два не були. Приїхали як почало розвиднюватись, за розмовами близько години йшли по кризі на точку і ось вже наші улюблені місця - поле не бите, це радує, рибалок всього п'ятеро - це двояко, можливо не захотіли йти - близько п'яти кілометрів, або не клює - це вже не той компот.
Традиційно: ЗА РИБОЛОВЛЮ, ЗА ДРУЗІВ, ЗА КОХАНИХ ЖІНОК і гайда шукати рибальського щастя.
Перша, друга, тридцять сьома ополонка - неначе у ванній, ні підкидання, ні удару, ні тикання навіть.
Зміщуємось на течію - можливо там щось буде, по три десятки ополонок - порожньо, на брівці також немає.
Де ж ви є - лишається русло. Забурюємось в шаховому порядку, від п'яти до семи метрів глибини, течія, тверде піщане дно, поруч коса і навпроти яма до 9 метрів.
Перша лунка, третя, п'ята - Павло, багор!
Бачу як у Олексія щось тягне щосили вудку в ополонку не даючи шансів підняти, суцільний карбоновий хлист в бублик, його навіть судаки на "трьоху" так не загинали? Що за хрінь, і тут - БЗДИНЬ!!!
Зрізала, скотиняка...щука звісно, по відчуттям добре за п'ять, ледь зміг на півметра підняти - шкода, рапаловська дев'ятка пішла як діти в школу - без повідка, судака ж полюємо. Олексій ставить повідок і нову приманку.
Я відразу в'яжу півметровий повідок із 0.55 флюорокарбону Select Master і роблю десяток ополонок правіше від Олексія.
Перша тихо, друга тихо, третя - опускаю приманку на дно, роблю підкидання і - ТИДИЩ!
Вудку загинає в ополонку, 0.255 флюорокарбон Shimano Aspiro ICE замість основної волосіні дзвенить, риба потужна, тисне в дно і ривками забирає флюр з рук, схоже судак і дебелий, але починає трясти головою і розумію - щука.
Ну тут вже попускати ніяк, тримаю в натяг і плавно підводжу до ополонки, один круг під ополонкою, другий, заводжу писок щуки в ополонку, рукою хапаю за нижню щелепу і з напором протягую в 130 лунку - трофейна по нинішнім міркам. А так як візуально тягне десь на півтори норми - то далі можна й не рибалити.
Красуня, в гарному візерунку, поважна тітонька.
Флюорокарбоновий повідок пописала зубами добре, але витримав і дав змогу підняти плямисту розбишаку.
А далі гарячий чай, світлини на згадку, легенький морозець і неспішна дорога до авто, іти було важче, смаколики з рюкзака хоч і зникли, але ваги пристойно додалося.
Наступного разу сподіваємось, що на судакових точках таки будуть судаки.
Всім добра!
