Бліц в межах міста


Година часу - десяток клювань.

Багато це чи мало - в кожного свої власні асоціації. В мене завжди в такі моменти залишається відчуття чогось недовиконаного, щось ніби впустив з цього моменту, щось не так зробив, не підібрав правильну подачу чи приманку, не дозатримався на якихось три-чотири махи вудкою на ополонці до початку роздачі...але потім розумію, що все насправді добре. 

Адже на запресованій точці в межах міста серед півсотні, а то й більше рибалок, половина з яких готова відразу вжарити ополонку в тебе під п'яткою помітивши виважування риби - спіймати на балансир пристойних окунів якраз на вечерю - це вже суперово, як на мене.

Отже після вдалої і трудової риболовлі з товаришами вже наступного дня не хотілося турбувати ниючі ноги та спину, але пару годин щоб вдихнути чистого повітря на березі Десни можна було виділити. 

Мінімалізм в даному питанні наше все: вудка Select ice jig та декілька балансирів все, що необхідно для швидкої вилазки. Бур, пешня - в даному конкретному випадку - практично рудименти. Ополонок і так набили, а морозу ніц...та й позичать на пару ополонок за потреби ті рибалки, що зі знаряддям на річці.

Тролейбус, сонні 25 хвилин і ось вже Десна. Рибалки на місці. Хто катає, хто на "кінці" медитує, хто балансирить чи мормишить - процес іде. 

Хвилин п'ять спостерігаю. Не часто, але іноді хтось та змахне руками, відразу голови рибалок на автоматі повертаються в його сторону - все по класиці. 

Заходжу з під вітру, так би мовити зі спини, ополонки набурені є, це добре. 

Вибираю ті, що ближче до берега, під верболозом, певно безмотильщикі працювали і мені підійдуть. Течія мінімальна, глибина 2- 2.5 м, певно якраз на початку звалу бо дно тверде. 

Ставлю відразу трієчку select smile в шикарному синьо-помаранчевому кольорі - "маленький марлін" ' так я його назвав, це певно перша приманка в моєму арсеналі, що отримала власне прізвисько...гарно виглядає і окуню до вподоби. 

Опускаю на дно, пару ударів по твердій поверхні і не тягнучи кота за хвіст піднімаю сантиметрів на 20 вище дна і починаю "каруселити" - постійно рівномірні підкидання вудкою приблизно на 20 сантиметрів з паузою 2-3 секунди. Течія трішки підтягує балансир, але не критично, десь на півметра від ополонки. Раніше качав балансири на 0.2 мм волосіні на початку зими, коли окунь був досить активний і міг рвати все в хлам, а зараз, в типове глухозим'я клювання обережніші, і виважування значно спокійніші, та й течія тягне товщу сильніше - тому змінив на 0.148 мм Siglon Ice - адже 2 кг заявленого навантаження повинно вистачити навіть на "зальотного" судака, якщо колись повезе. 

Перші три ополоночки по нулям. Це нормально, добре якщо взагалі клюне хоч щось. Наступні дві також тихо. Рибалки половлюють білу, спостерігаю зі спини і бачу всю акваторію. Потроху просуваюсь вздовщ кущиків під берегом по набитим ополонкам і на черговому опусканні не дістаю дна. Відмотую ще півметра волосіні з ручки вудки і є...вибоїнка на фоні однакової глибини на півметра більше. Третій змах і відразу чітке окуневе клювання: дир-дир...коротка підсічка і є...тріпотить на тому кінці волосіні, йде на круг під ополонкою і акуратно виходить на поверхню. Перший красунчик є.

На автоматі оглядаю натовп - всі зайняті, це добре. Швидко скидаю балансир майже в точку клювання і плавно опускаю нижче - тук, чіткий підкид і різке підсікання приносить наступного окуня - гарно.

Знову балансир на дно...смик- смик- смик ...тук- підкидання, але мимо. Трішки тягну приманку вище, всього на 5-10 сантиметрів і продовжую рівномірно підкидати майже без пауз. Через десяток підкидань знову диррр...є - ще один окунь на кризі - ну здорово ж...

Піднімаю голову - мене спалили...троє рибалок впевнено прямують в мою сторону. Розумію, що маю пару хвилин без буріння та шуму і активно качаю балансир. На черговому підкиданні знову клювання в протихід...жорстко вдарив, а в розмірі навіть трішки менший. Та ще й зачепився і на трійник, і на головний гачок. Поки вовтузився зі зніманням колеги по риболовлі оглянули окунів, спитали на що? І двоє спереду в трьох-чотирьох метрах, ще один зліва пробурили ополонки і присіли на ящики. Окунь риба гуртова...тому й ловити його потрібно гуртом. 

Нічого не маю проти, головне щоб клювало. Але ні, після десятка підкидань отримую ще пару підбоїв та одного - найменшого серед усіх окуня чіпляю за "галстук" хвостовим гачком смайла, певно промазав при атаці. 

Далі тихо. Сусіди також декілька клювань отримали, але щоб витягували - не бачив. Один ловив на пірамідку, інший на балансир зі зверху прив'язаним на волосіні одинарним гачком з червоною ниткою. Але баланс мінімум п'ятірка і металевий повідок - на активного окуня. На що третій - не бачив. 

Перевірив ще з п'ять старих ополонок і отримавши лише одне підбивання пішов ловити тролейбус. Адже як кажуть в анекдоті - це найшвидший транспорт, прив'язаний он як бігає, а якщо відв'язати? 

Година на річці пролетіла непомітно і азартно. Певно в тій заглибинці окуню було комфортно стояти і трієчка smile потрапивши під носа таки розбурхала в окунів жадобу до полювання. Часу б більше, можливо б ще розклювався...

Лід сходить на очах., вода по поверхні хлюпає, чи вийдемо на вихідні - невідомо. Але, якщо хочаб ночами морозець трішки потримає - ще побалансиримо. 

Всім добра.


Комментировать
Комментировать
Надоела реклама?
Поддержите DIRTY — активируйте Ваш золотой аккаунт!